Орнамент, присвячений Донеччині та Луганщині, народився з образу абрикосів — символу українського Сходу, створеного поеткою Любою Якимчук у збірці «Абрикоси Донбасу». Для нас це не просто метафора, а нагадування про самобутній край: глибокий, талановитий і живий.

Абрикосові сади, що простягаються до самого кордону, стали образом дому, який попри все продовжує квітнути. Орнамент нашої вишитої сорочки «Абрикоси» — про землю, чия сила полягає не лише в боротьбі, а й у здатності зберігати життя, красу й надію.

Орнамент присвячений журналу «Нова Хата» — знаковому українському виданню, яке ще на початку ХХ століття формувало нове бачення ролі жінки, дому й культури. Прогресивний за змістом і візуальною мовою, журнал популяризував українську ідентичність, підтримував жіночий рух і знайомив читачок зі світовими ідеями емансипації.

Згодом він перетворився на видання про культуру повсякденного життя, де народне мистецтво мало бути природною частиною кожного дня, а не лише свят. Саме ця ідея — жити поруч із власною культурою щодня — стала натхненням для створення орнаменту сорочки «Нова Хата 1925».

Візерунок створено на основі взору з книги Олени Пчілки «Український народний орнамент» (1876) — однієї з перших фундаментальних праць, присвячених українській вишивці. Письменниця, етнографка й фольклористка зібрала у виданні сотні автентичних візерунків, передавши їх наступним поколінням.

Її робота стала одним із найважливіших свідчень багатства української орнаментальної традиції. Ця вишиванка — наша присвята пам’яті та праці Олени Пчілки.

Орнамент «Дніпряна» натхненний будинком Барського в Кропивницькому — пам'яткою архітектури кінця ХІХ — початку ХХ століття. Легкість його форм, ніжний декор і вишукана кольорова гама стали основою для створення візерунка.

Водночас ця сорочка передає настрій центральної України — краю широких полів, спекотного літа й довгих вечорів над Дніпром. «Дніпряна» — про дослідження архітектурної спадщини, що поєднує красу місця з мистецтвом вишивки.

Орнамент присвячений харківському будинку «Слово» — знаковому місцю української культури, зведеному у 1920-х роках для письменників і митців. Задуманий як осередок творчості, він став символом покоління Розстріляного відродження, представників якого радянська влада репресувала.

У візерунку зашифровано образи його мешканців — Миколи Хвильового, Леся Курбаса, Остапа Вишні, Валер'яна Поліщука — і самого дому: його вікон, сходів, ритму поверхів, за яким вгадуються долі. Орнамент цієї вишиванки — про пам'ять, що повертає голоси тим, кого намагалися змусити замовкнути.

Орнамент присвячений Причорномор'ю та натхненний творчістю української мисткині Поліни Райко. За останні шість років свого життя вона перетворила власний будинок в Олешках на унікальний мистецький простір, розписавши стіни й стелі наївними образами янголів, птахів і фантастичних рослин.

Саме ці мотиви стали основою орнаменту. Взори вишиванки «Поліна» зберігають пам'ять про мисткиню та світ, який вона створила власними руками.

Цей візерунок натхненний композицією мізинського браслета, якому близько 20 000 років — однієї з найдавніших археологічних знахідок на території України. Задовго до появи одягу орнаменти наносили безпосередньо на тіло як обереги та знаки приналежності до спільноти.

Згодом вони стали частиною вбрання, зберігши свою символічну силу, а їхня проста геометрія — риски, лінії та крапки — дійшла до нас крізь тисячоліття. Цей взір — наша інтерпретація одного з найдавніших орнаментів української землі.

Орнамент сорочки «Кий» — наша присвята любому Києву. Як і саме місто, вона поєднує стриманість і виразність, спокій зелених пагорбів і ритм жвавих вулиць. Орнамент розповідає власну історію: якщо читати його символи по вертикалі, можна побачити слово «Київ». Вишиванка показує впізнавані образи столиці — листя та плоди каштана,

а також середньовічний символ міста, срібний лук із давніх київських печаток. Поєднати ці два образи вперше запропонували Флоріан Юр'єв і скульптор Борис Довгань у нереалізованому проєкті герба Києва 1968 року: до давнього символу вони додали квітучий каштан як втілення сучасного мегаполісу. Наш взір продовжує цю думку власною мовою.

Орьнек — це традиційний орнамент корінного народу України, кримських татар. Він є особливою мовою знаків, де кожен елемент має власну назву і сенс. У центрі орнаментальної композиції «Aile» («Сім’я») розташовані кипарис — знак чоловіка, опори й захисту, а також троянда — знак жінки, любові, краси й життєвої енергії.

Їхні взаємини побудовані на довірі та гармонії. Трикутники по краях композиції є побажанням захисту, продовження роду та щасливої долі. Поєднання дрібних рослинних елементів, квітів і плодів означає добробут і благополуччя, до яких прагне кожна родина.